Розглянувши розвиток вітражного мистецтва 19-20 ст. в країнах Європи та Америки, можемо зробити найповнішу характеристику українського вітражництва цього часу. Безумовно, становлення нового стилю модерн в Європі не могло не позначитися на розвитку українського мистецтва. І хоча в Україну новий стиль прийшов з деяким запізненням, він зайняв гідне місце в контексті європейського мистецтва.

     Розвитку міцних творчих контактів між Україною та країнами Європи сприяло не тільки територіальне сусідство, а й діяльність в Україні польських та австрійських вітражних фірм, одночасно коли в українських вітражистів замовляли проекти та картони вітражів різні держави Європи.

     Спираючись на європейські надбання цього часу, українські вітражисти прагнули мати своє особливе індивідуальне обличчя, намагалися надати своїм творам національне забарвлення. Звернення до народних традицій, вишивок та писанок, захоплення гуцульською тематикою надали творам самобутнього національного забарвлення.

     У кращих творах митців минулого, а також у виробах сучасних вітражистів органічно поєднується зміст, форма і техніка виконання з функціональним та декоративним призначенням. Ні форма виробів, ні характер їх виконання ніколи не залишалися незмінними, оскільки кожен майстер, дотримуючись традиційних прийомів , завжди вносив у витвір щось своє.

      Конкретні історико-соціальні фактори зумовлювали періоди спадів і піднесень у вітражному мистецтві України. Та ніколи не підтверджувалася думка щодо відмирання традицій вітражництва України.

      Національні форми вітражного мистецтва України не костеніють, а видозмінюються, удосконалюються, зближуються з мистецтвом інших народів, беручи все краще, що є у них, відповідно до сучасних вимог.

     Так в останні роки великий внесок в вітражне мистецтво як Європи, так і конкретно України внесли технологічні новинки американців. Винайдення ними нової технології варіння так званого "американського скла", успіхи в варінні переливчастого неоднорідного скла, відкриття чавунної арматури, винайдення Тіффанівського знаменитого райдужного "фаврильного" скла, мідного фойлу, ідея підпорядкування вітража штучному освітленню дали неосяжні можливості для інтенсивного розвитку українського вітража.

      В сучасному вітражному мистецтві використовуються найрізноманітніші можливості. Нові технології дозволяють вплавляти скло в бетон, використовувати в роботах кускове скло.

      Також досить поширена "псевдовітражна" продукція. Це і вітражі, клеєні на монолітне скло, а також гравіровані та піскоструйні вітражі, клеєні в торець скла, вітражі із скляних блоків.

      В теперішній час багато українських вітражистів працюють за кордоном в вітражних майстернях різних країн Європи та Америки. Їхня висока кваліфікація нічим не поступається західним фахівцям